###Ювентус – гостеприимный хозяин финала Лиги Европы ###

За кілька годин до фінального матчу Ліги Європи завітав до Музею клубу «Ювентус». На моє здивування, цей заклад працює навіть у дні матчів (у більшості європейських клубів музеї на стадіоні в ігровий день зачинено). А двері музею «Старої синьори» закрилися лише за 15 хвилин до початку гри. Єдине обмеження: у день матчу неможливо поєднати відвідини музею з туром по стадіону, але це й так зрозуміло. Особливість ювентійського історичного закладу – розташування входу усередині торговельного центру, що примикає до Арени. Цим і пояснюється можливість роботи навіть у той час, коли периметр навколо стадіону не є таким вільним для пересування, як у «нематчеві» дні.

Перше, що зустрічає відвідувачів – великий екран з переможними моментами історії «Ювентуса», а одразу за тим - темний круглий зал. Однак темрява тут відіграє особливу роль, у ній максимально ефектно виблискують сріблясті та золотисті кубки найбільш титулованого клубу планети. Саме в «Юве» трофеїв більше за усіх, тут вони всі й зібрані – від підлоги до стелі. Два Кубки чемпіонів навпроти один одного – одразу впадають в око і приваблюють найбільше фотоспалахів захоплених фанатів. Біля сріблястого лігочемпіонівського кубка – Міжконтинентальний, над ним – Суперкубок. Немає такого трофею, який би був відсутній у колекції «Старої Синьори». З особливими думками у день фіналу Ліги Європи можна було дивитися на Кубок УЕФА, який «Юве» вигравав тричі і мав шанс у цьому сезоні стати першим клубом в Європі, що здобував цей трофей чотири рази, але на фінал у рідному місті міг прийти лише в ролі глядача і гостинного господаря.

До речі, фанати «Бенфіки» до фіналу постійно розгортали (і у центрі Турина, і перед стадіоном) великий фото-плакат, на якому зображений неголений Пірло, який з пляшкою пива в руках, сумний і недобрий, дивиться фінал Ліги Європи. Напевне, «бенфікітос» взяли цю історію з власного прикладу – їм таки є що переглядати з сумним і незадоволеним виглядом, заглушаючи біль хмільним напоєм.

А «Ювентус». показавши трофеї, одразу ж нагадує про свою величезну армію вболівальників у всьому світі. Поважний напис на стіні – Juventus World Wide підтверджений картою, в першу чергу, звісно, Італії, а також і планети, де позначені фан-клуби ювентинців.

Перше зображення фундації, що збереглося до наших днів, зберігається як велика коштовність і реліквія. Цим підкреслюється особливий пієтет до власної клубної історії. Але от що суперечить клубній філософії, то це павутиння старечості. «Ювентус» означає юність і у музеї можна зрозуміти, як і чому було обрано цю назву для клубу. Кумедний чоловік з тростиною і м'ячем під пахвою – це перший президент «Ювентуса» Енріко Канфарі. З його цитати можна довідатися, що назва «Ювентус» була лише третьої із запропонованих для клубу на засіданні Латинського фонду. Її підтримували найменше людей і саме тому цей варіант вибрали як компромісний, аби розсудити дві майже однакові групи, яким подобалися інші назви. Однак згодом спільнота дійшла розуміння того, що «Ювентус» - назва унікальна і об'єднуюча. Ніхто не старіє в «Ювентусі», - каже Канфарі, який виклав свої ідеї в спеціальному манускрипті (цю клубну реліквію також можна побачити), - хіба що вік самого «Ювентуса». Так і благословили вічно юну назву для клубу.

Про перші рожеві кольори клубної форми, про те, як через три роки ці кольори, за прикладом англійського «Ноттс Каунті» (першого ФК на Землі) стали чорно-білими, про те, що всього лиш через 5 років після свого заснування клуб вперше став чемпіоном Італії - про все можна дізнатися дуже легко і доступно. Треба віддати належне клубу, ідея збільшити фотографії чорно-білих героїв «Юве» до зросту реальної людини, дає можливість сприймати історію, наче у теперішньому часі. Перегляд великої кількості фотографій і перечитування табличок з довжелезною історією часто втомлює відвідувачів. А тут і історію максимально подали, і зробили це нестандартно, так що музейного відчуття не виникає.

Персоналії «Ювентуса» - це особливий привід для гордості клубу. Одразу семеро футболістів «Юве» у свій час були визнані найкращими гравцями Старого Світу і нагороджені «Золотим м'ячем». Першим був маловідомий у нас Омар Сіворі, котрий 1961-го отримав «Золотий м'яч» (такого типу, до речі, який у 1975-му вручили Олегу Блохіну). Аргентино-італієць був кумиром туринської публіки тих часів. На нього ходили стадіони. Побачите тут у повен зріст і нинішнього президента УЕФА Мішеля Платіні поруч із чемпіоном світу-82 Паоло Россі, адже вони свої золоті м'ячі здобували у 80-х, через 20 років після Сіворі. А ще такої честі справедливо були удостоєні Роберто Баджо, Зінедін Зідан, Павел Недвед і Фабіо Каннаваро.

Окрема експозиція – своєрідна галерея слави «Ювентуса» у вигляді футболок видатних гравців: Діно Дзофф, Гаетано Шіреа, іменем якого названа одна із вулиць, що прилягає до «Ювентус стейдіума», Марко Тарделлі, Паоло Россі- пізніше покоління – Дешам, Зідан, Недвед, Буффон, Конте: усі ці імена - сама історія футболу. Є рукавички Джанлуїджі Буффона у його капітанська пов&lsquo-язка після 136-ї рекордної гри за збірну Італії.

В якийсь момент, справді, усвідомлюєш яка величезна кількість унікальних гравців світового класу виступала в «Ювентусі». Тому рекорди Ювентуса, що виведені на цілу стіну, є цілком закономірними. Перший із зазначених рекордів – клуб, що має найбільше фанів в Італії – виликає респект. «Юве» одразу демонструє на якому місці для нього «тіффозі». Перша команда в Європі, що виграла всі міжнародні турніри, перша команда у світі, що 20 разів ставала чемпіоном своєї країни (а тепер уже і перша, що без будь-яких умовностей виграла чемпіонат 30 разів)- клуб, що має найбільшу кількість гравців, що ставали чемпіонами світу – 24, найбільша кількість «Золотих м'ячів» серед усіх клубів світу – 9 (Платіні один здобув три «Балон д&lsquo-Ори», причому поспіль). Це все про «Ювентус».

Цікава задумка: Марчелло Ліппі і Джованні Траппатоні стоять собі «як живі» (дай Бог їм здоров&lsquo-я) у відео-інсталяції. Ви можете підійти, натиснути кнопку із написом «мої перші кроки у футболі» або «моя найважливіша гра у кар'єрі», або «робота з гравцями» і один із тренерів буде розповідати Вам цю історію персонально, а інший буде поглядати на нього і уважно слухати. Ось такий атракціон!

Уже є свіжа експозиція присвячена ювілейній 30-ій перемозі в Серії А, салоганом якої «Ювентус» придумав ось такий вислів: «Non c'-È 2 senza 32»: «немає двох, хто б виграв тридцять». Це число – 32 написане так незрозуміло навмисне: адже, як відомо два титули після «Моджі Гейту» в «Юве» відібрали, тому офіційно «Стара Синьора» лише цього року виграла 30-ий титул. Однак, щоб там не було ніхто не хоче забувати про тріумфальні сезони. Тому й виглядає так, що не то 32, не то 30 (нуликом у тридцятці слугує емблема клубу). А над свіжим тріумфом уже прописано слова нинішнього талановитого алленаторе: «Лише переможці пишуть історію». Нову історію свого клубу Антоніо Конте хоче писати з молодими гравцями, відчепивши «старий баласт». Конте для Аньєллі – пріоритет, тому «презіденте» готовий йти на компроміси.

І останній акцент у відвідуванні музею «Ювентуса»: на додаток до численних відео та фото інсталяцій, ви раптом опиняєтеся у порожньому круглому залі. Світло гасне, а потім виблискують спалахи, аж поки не увімкнуться враз усі «люкси» «Ювентус Стейдіума» і ви опинитися у центрі поля в оточенні тіффозі «Старої Синьори», а потім крупним планом перед Вами промайнуть характерні для футболу моменти: боротьба, зусилля, наполегливість, вміння, техніка, травми, труднощі, віра і увінчає все солодка мить перемоги. А потім усі навколо вас заспівають «La Juve – siamo noi» («Юве – це ми») і цей момент може Вас пройняти або, принаймні, злегка зачепити (якщо Ви, скажімо, як Ваш покірний слуга, вболівальник «Мілана») . Треба визнати, музей зроблений цікаво, з оригінальними задумками і з футбольним духом і пройнятий любов&lsquo-ю до свого клубу. А такими й мають бути клубні музеї. Відтак рекомендую «Juventus Museum» для Вашого відвідування.

P.S. І ще для гарного настрою. На виході з музею побачив два манекени, одягнуті у нову форму збірної Італії перед спортивним
магазином. Стоять так, наче танцюють вальс. Сподіваюся Вас також повеселить.







































































































































О.ГЛИВИНСЬКИЙ, для Sport.ua

Фото автора